АЛКОНОСТ — значення неясне; напівжінка, напівптах, що зображається на слов'янських лубочних картин¬ках. Вона має різнобарвне пір'я, дівочу голову в золотій короні з ореолом, у ру¬ках тримає райські квіти, на давніх зо¬браженнях є й пояснювальні написи. Во¬на називається райською птицею за свій чарівний голос: той, хто почув спів Ал¬коноста, забуває про все на світі. Можливо, цей образ бере свій початок з образу Матері-Слави. До неї подібна також слов'ян¬ська Жар-птиця та Птиця-Сирин російської міфології.
АПІ — ім'я скіфської Богині Матінки-Землі.
АРГА — значення неясне; вірогідно, в основі пере¬кручене Геродотом Яр- (Ярка); Геродот називає двох дочок гіпербореїв, очевидно слов'янок Аргу та Опіду, які прибули колись із Скіфії на о. Делос, щоб принести дари в святиню Артеміди. Ці дари мали на меті сприяти полегшенню по¬логів у жінок. За часів Геродота могили цих скіфських дів знаходились за храмом Артеміди, а делоські жінки щоро¬ку на честь Арги й Опіди збирали дари Богині й співали гімни, які склав лікієць Олень.


БАБА — жіночий дух різних стихій: Житня Баба (життя і родючість). Баба Простоволоска (чаклунка). Ба¬ба Залічниця (домовичка), Болотна Баба (дух болота). Ба¬ба Мара, Біла Баба (Смерть, Доля, розпорядниця часу жит¬тя), Баба Яга та ін.; первісна сутність - дух предкині, ма¬тері-родоначальниці, належної до світу Нави, часто є по¬середником між трьома світами (Прави, Нави і Яви). Тіль¬ки через посередництво християнського світогляду на¬була страшних і негативних рис. В етнічних слов'янсь¬ких релігіях є культ Предків, зокрема, свята Діди й Баби, що є поминальними днями, які відзначаються кілька ра¬зів на рік.
БАЖЕНА — від бажати — бажана.
БЕРЕГИНЯ — дослівно «народжена на березі». Назва давньослов'янської Богині, покровительки жіноцтва, що ві¬дображає загалом жіночу продукуючу сутність природи. Да¬внє значення слова берег- високий, тобто місце вище від са¬мого русла ріки. Все, що пов'язане з берегом, має назву похі¬дну від нього: бережина - берегова трава, побережняк - бере¬говий вітер, берегуля - берегова ластівка та ін. Берегиня та¬кож тісно пов'язана з водою (жіноча сутність), березою (жі¬ночий символ). Берегиня згадується у ВК як провісниця славних перемог руських воїнів та бояр, які боронили свою землю від ворогів «ті славні нічого не берегли, ані життя свого - так прорекла їм Берегиня» (ВК, дощ. 7- Ж).
БЕРЕЗА — священне дерево слов'ян; береза - жіно¬чий символ, пов'язаний також з Берегинею.
БЕРЕЗИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
БЕРИСЛАВА — див. чоловіче Берислав.
БЕСПУТА — беспутня, безталанна.
БІЛИЦЯ — білка; див. також чоловіче Білик.
БІЛОГОРА — див. чоловіче Білогор.
БІЛОСЛАВА — біла (священна) слава. На думку Ю. Козлова, Білослава - дочка славинського князя Власта, -була першою жінкою Кия («От князя Рюрика до импера¬тора Николая ІІ»).
БІЛОЯРА — див. чоловіче Білояр.
БІЛОСНІЖА — білосніжна;
відомий напис на пряслиці: «Вонеси Білоснізі».
БІЛУЦА — біла, свята, свят¬кова; західнослов'янське.
БІЛЯНА — біла, білолиця, білокоса.
БІЛЯНКА — те саме, що Біляна.
БЛАГИНЯ — від благо - добро, щастя, радість, благополуччя.
БЛАГОВИДА — від «благий вид» - красива.
БЛАГОСЛАВА — див. чоловіче Благослав.
БЛАГОЯРА — див. чоловіче Благояр.
БОГДАНА — дана Богами.
БОГИНЯ — жіноча Божественна сутність; Богиня-Мати; подружня пара Бога-Отця; її уявляють в образах Землі-Матінки, Мокоші, Лади, Рожаниці; в релігіях давніх народів її втілення на Небі - Луна (Місяць), яка мала епі¬тет Цариця Небесна і була первісно жіночим Божеством. Їй випікають жертовні пироги, вареники, що символізує ва¬гітність (начинка). Див. ще Бог, Божич.
БОГОВІДА — дослівно «відаюча Богів».
БОГОЛІПА — красива - дослівно «Богу ліпша», Богоподібна.
БОГОЛЮБА — див. Боголюб.
БОГУМИЛА — мила Богу.
БОГУСЛАВА — народжена на славу Богам.
БОГУШКА — зменшено-пестливе від імен з коренем Бог-.
БОЖА — присвячена Богу; сербське.
БОЖЕДАНА — дана Богами.
ВОЖЕНА — Божа (чеське).
БОЖЕМИЛА — те саме, що Богумила.
БОЖЕСЛАВА — Божа слава.
БОЖЕТІХА — див. чоловіче Божетіх.
БОЖИМИРА — див. чоловіче Божимир.
БОЙНА — бойова; сербське.
БОЛЕСЛАВА — дослівно «більш славетна». Ім'я дочки Святослава Володимирського (1196-1252 рр).
БОЛОТНИЦЯ — див. Баба (Болотна Баба).
БОРИМИРА — див. чоловіче Боримир.
БОРИСЛАВА — та, що бореться за Славу.
БОЯ — скорочення від Бойна, Бояна; сербське.
БОЯНА — бойова; див. також чоловіче Боян.
БРАНИБОРА — див. чоловіче Бранибор (пор. з ле¬гендами про войовничих жінок - амазонок).
БРАНИСЛАВА — див. чоловіче Бранислав.
БРАТІСЛАВА — 1) та, що «бере» славу; 2) та, що має славного брата.
БРАТОМИЛА — братові мила.
БРАТОСЛАВА — див. чоловіче Братослав, а також Братіслава (2).
БРЕСЛАВА — та, що «обрела» - здобула славу.
БРОНИСЛАВА — те саме, що Бранислава.
БРЯЧИСЛАВА — див. чоловіче Брячислав.
БУДАНКА — зменшене від імен на Буд-.
БУДИМИРА — див. чоловіче Будимр.
БУДИСЛАВА — дослівно «пробуджуюча славу». .
БУЄСЛАВА — буйна слава. БУРЯ — народжена в бурю.

ВАДИМИРА — див. чоловіче Вадимир.
ВАНДА — можливо, утворене від Вандала (назва річки Vandalus), або від латинського Veneda - жінка з племені венедів (слов'янка).
ВЕЛЕНА — від веліти.
ВЕЛИКА — велика.
ВЕЛИМИРА — див. чоловіче Велимир.
ВЕЛИСЛАВА — велика слава.
ВЕРБИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ВЕРХУ СЛАВА — дослівно «та, що знаходиться на вершині слави».
ВЕСЕЛА — весела.
ВЕСЕЛИНА — весела, та, що веселить.
ВЕСЕЯ — 1) жінка з племені весь (угро-фінське пле¬м'я, що мешкало поблизу Ладозького озера); 2) селянка: від слов'янського весь - село.
ВЕСНЯНА — народжена навесні.
ВЕСТА — див. Віста.
ВИДАНА — 1) видна, вродлива (з наголосом на друго¬му складі); 2) народжена на свято Вида (Видів-день, коли пока¬зують все своє добро Світовиду, 15 червня н. ст. за язичниць¬ким календарем); 3) та, над якою здійснено обряд «продажу» (з наголосом на першому складі, див. також чоловіче Продан).
ВИДОСАВА — видна, вродлива (південнослов'янсь¬ке ім'я), можливо також пов'язане зі Світовидом літнім 15 червня).
ВИШЕНА — те саме, що Вишня (2); у ВК згадується ім'я одного з Богів - Вишень - у значенні Всевишній (дощ. 15-Б); існує також народна назва знаку Зодії - Вишена (Змі¬єносець, що припадає на період від ЗО листопада до 18 гру¬дня за астрономічним календарем).
ВИШЕСЛАВА — див. чоловіче Вишеслав.
ВИШНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ВИШНЯ — 1) назва ягоди вишня; 2) жіночий рід від прикметника вишній, тобто Божественний.
ВІРА —1)з давнього індоєвропейського *vuer - справ¬жній; слов'янське значення - вірна, правдива, незрадлива; хри¬стиянські проповідники, створюючи свої міфи про «святих» Віру, Надію і Любов, переклали латинське Фіда нашим ім'ям Віра; 2) офіційне мовознавство розглядає ім'я Віра як кальку з грецького Pistis, що також непереконливо; 3) в українсь¬кій, як і в інших слов'янських мовах, є багато слів з коренем вір-: віра, вірити, довіряти, вірний, довірений, повір'ята ін., що свідчить про його широкі словотворчі можливості, а отже, і слов'янське походження імені. Див. також чоловіче Вірко, а також «легенди» імен Надія, Любов.
ВІРОСЛАВА — див. чоловіче Вірослав. ВІСТА — віщунка: від вість - повідомлення. Пор. у римлян Богиня Веста - хранителька домашнього вогнища, у греків - Гістія (Гестія). Цій Богині присвячували головні державні святилища, вогонь яких вважався символом дер¬жавної міцності й могутності. В храмах Вести служили прекрасні діви - весталки, які берегли священний Вогонь. У скіфській релігії за державний Вогонь відповідає Богиня Табіті, яка тісно пов'язана з інституцією царської влади, тобто державного керма.
ВІЩЕСЛАВА — дослівно «віща слава».
ВЛАДА — владна; ладна - гарна.
ВЛАДИСЛАВА — див.чоловіче Владислав.
ВЛАСТА — владна. Чеська княгиня Х сторіччя Власта очолювала дружину, що складалася з дівчат-воїнів.
ВЛАСТЕЛИНА — володарка; та, що має владу.
ВОГНЕДАНА — ім'я-новотвір: 1) дослівно «Вогонь і Вода». Пор. народні пісні й легенди, де Цар-Вогонь і Цари¬ця-Водиця (Богиня Дана) - два першопочатки буття; 2) «Во¬гнем дана» (Вогнебогом).
ВОГНЕДАРА — див. чоловіче Вогнедар.
ВОГНЕЛЮБА — "вогонь любити", новотвір.
ВОГНЕСВЯТА — вогнем посвячена.
ВОГНЕСЛАВА — див. чоловіче Вогнеслав.
ВОГНЯНА — ім'я-новотвір: палка, пристрасна.
ВОДЯНИЦЯ — жінка Водяника; жіночий дух Води; Водяна Баба; іноді її ототожнюють з Русалкою. Уявляєть¬ся як оголена жінка з довгими косами, які розчісує гребенем, вийшовши на берег. Якщо рибалки знайдуть гребінь на березі, то в них заплутаються сіті. На Півночі Росії зберіг¬ся фрагмент міфа про Водяничку і діда Савку, який викра¬дає її худобу, і з яким вона бореться, щоб повернути своїх корів. Цей сюжет вже частково християнізований, але на¬гадує міфи про боротьбу Велеса з Перуном за худобу, в ре¬зультаті якої йде дощ.
ВОЛЕЛЮБА — див. чоловіче Волелюб.
ВОЛЕМИРА — див. чоловіче Волемир.
ВОЛОДАРА — див. чоловіче Володар.
ВОЛОДИМИРА — див. чоловіче Володимир.
ВОЛОСИНЯ — народжена під сузір'ям Волосині (Во¬лосожар, Баби-звізди; 14 травня - 21 червня), що є жіночи¬ми родовими Божествами, які, за легендами, «рухають час».
ВОЛОТКА — жіноче від ведет, волог - велетень.
ВОЛХВА — волхвиня, чаклунка; служителька язич¬ницького храму; хранителька таємничих знань етнічної ре¬лігії; в народних переказах часто вживається професійна назва як власне ім'я: князь Волх(в), цариця Волховиця, ба¬ба Волхитка, баба Волховка. Етимологію див. чоловіче Волхв.
ВОЛЯ — скорочення від імен на Воле-.
ВРАТИСЛАВА — та, що повернула славу.
ВСЕВІДА — та, що все відає (знає).
ВСЕМИЛА — мила всім людям; Всемила з племені галявин дніпровських була другою жінкою Кия (за Юрієм Козловим).
ВСЕНІЖА — ніжна всім.
ВСЕСЛАВА — всім славетна; дочка Всеволода Вели¬ке Гніздо - князя Володимирського (1176 - 1212 рр).
ВТОРУША — друга дочка в родині. Зменшене Вторишка (московське).
ВУПНА — значення неясне; В. Казаков пропонує: рос. выпь — рева, плакса (назва птаха, укр. бутан, крик якого схожий на плач, ревіння); ім'я, відоме з напису на пряслиці.
ВЯЧЕСЛАВА —дослівно «славетніша». Від давньо¬слов'янського вятший - старший, головний, більший.
В'ЯЧЕСЛАВА — див. чоловіче В'ячеслав.
ВЯЧКА — скорочення від Вячеслава.
ВЯЩЕСЛАВА — те саме, що й Вячеслава.


ГАЇНА — народжена в гаю (див. Б. Грінченко, гаїна - гай: «В зеленій гаїні, при низькій долині, козак грає і співає о любій дівчи¬ні»).
ГАЛАНЯ — 1) галаслива, балакуча; 2) від українського ді¬алектного гал - куля, кругляк (пор. галушка - пухкий виріб з тіста, галька - круглий камінець).
ГАМАЮН — 1) можливо, від гомоніти ; 2) віща пти¬ця слов'ян, посланиця Богів, що співає людям божествен¬ні слави, віщує майбутнє тим, хто вміє почути її таємну мову. Вона знає все на світі: і про сотворення Світу, Неба і Землі, і про Богів Прави, духів і героїв, людей і звірів. Але вона може принести бурю і смерть, якщо летить зі сходу Сонця.
ГІПЕРОХА — ім'я гіперборейської дівчини (слов'я¬нки), яка разом з подругою Лаодікою несла дарунки - свя¬щенні предмети, загорнуті в пшеничну солому до храму Артеміди (Рожаниці) на Делосі. Як по-слов'янськи звуча¬ли їхні імена, нині важко встановити, адже Геродот силь¬но перекручував наші імена на грецький лад, можливо найближче до Гіперохи - Перушка.. Це було перше таке священне посольство, яке супроводжували п'ять чолові¬ків для їхньої безпеки. Ці посланці не повернулися на рідну землю, вони поховані біля храму, де щороку на їхні могили молодь перед вступом у шлюб приносить в по¬жертву пасмо свого волосся, накручене на веретено. Пізні¬ше подібні обряди стали здійснювати таким чином: діви несуть дари тільки до кордонів своєї країни і передають їх іншим дівам, своїм сусідам, які несуть дари до своїх кордонів і передають так далі, поки дари не прибудуть на о. Делос. За прикладом слов'янок, жінки багатьох індоєв¬ропейських народів здійснювали священні обряди із пше¬ничною соломою. Обряди перенесення хліба через кордо¬ни держав відомі ще й в середині ХХ ст. (обряд для зупинення війни, записаний Андрієм Шкарбаном на Поліссі, здійснювався українськими та іншими слов'янськими дів¬чатами в 1943-45 pp.).
ГОДИЦЯ — 1) народжена в добру годину; 2) пригожа.
ГОДНА —'придатна. Дружинниця чеської княгині Власти.
ГОЛИЦЯ — так називали дівчаток, що народились у чистому полі (див. Б. Грінченко: голиця - чисте поле, про¬чищене від дерев місце).
ГОЛУБА — голубка.
ГОРДАНА — 1) горда; 2) «згори дана», тобто дана Богами; 3) сучасна народна етимологія пов'язує з легенда¬рним Отцем Орієм (за ВК) і Богинею Даною.
ГОРИГЛЯДА — 1) та, що дивиться згори - переносно «гордовита»; 2) від горіти і глядіти- дивитися, тобто, «пал¬кий погляд».
ГОРИСЛАВА — 1) осяйна слава (та, що горить); 2) за версією Лаврентіївського літопису, це ім'я пов'язують з по¬няттям горе стосовно княгині Рогніди (Рогнеди). Рогніда отримала ім'я Горислава після її нещасного шлюбу з кня¬зем Володимиром (відомим пізніше як «христитель Ру¬сі» і «святий»), який приніс їй стільки горя, зґвалтувавши її на очах її родини, вбивши її батька, двох її братів, та свого рідного брата Ярополка, який був нареченим Рогні¬ди; недаремно літописець подав повідомлення, що Рогніда-Горислава намагалася вбити сонного Володимира, але він прокинувся. Князь хотів негайно вбити жінку - але син захистив матір від гніву Володимира, її було заслано в мо¬настир.
ГОРІСЛАВА — дослівно «вгору до слави»: від українського діалектного горі - угору.
ГОСТЕНА — 1) гостя; 2) зменшене від Гостеніга.
ГОСТЕНІГА — див. чоловіче Гостеніг.
ГОРОДИСЛАВА — дослівно «городити славу» - охо¬роняти свою славу; родове ім'я дочки Святослава Всеславовича (ІХ покоління від Рюрика), яка була віддана в мона¬стир, де отримала християнське ім'я Євдокія).
ГРАДИСЛАВА — те саме, що Городислава.
ГРАНИСЛАВА — див. чоловіче Гранислав.
ГРЕМИСЛАВА — див. чоловіче Гремислав; ім'я доч¬ки князя Всеволода Олександровича; ім'я дочки Інгваря Ярославовича та інших.
ГРЕЧУХА — ім'я однієї з русалок. ГРОЗА — гроза, грізна; народжена під час грози, західнослов'янське.
ГРУШЕНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.


ДАЛЕВИДА — ім'я-новотвір: передбачлива.
ДАЛЕСЛАВА — ім'я-новотвір: славетна далеко.
ДАНА — ім'я східнослов'янсь¬кої Богині Води - втілення жіночого першопочатку буття; складає пару про¬тилежностей з Вогнем - чоловічим першопочатком буття. Це ім'я нада¬вали дівчаткам, що народилися біля води, або на свято, пов'язане з Богинею Даною (Водосвяття - 1 або 2 січня. Рожаниці - 8, 9 вересня, свята Мокоші, Руса¬лії та ін.). Див. ще чоловіче Дан.
ДАНУТА — зменшене від Дана.
ДАРИНА — подарована.
ДАТКА — дана, подарована; чеське.
ДЕВАНА — Богиня гаїв і лісів (пор. з римською Діа¬ною). Вона ж Дива, Діва, Дівія, Золота Баба; у поляків Дзєванна.
ДЕННИЦЯ — одне з імен Богині ранкової зорі; ла¬тинська назва цієї зірки Люцифер була перекручена хрис¬тиянством на ім'я антипода Бога; хоча ранні християни Люцифером називали й самого Христоса, й Іоанна Христи¬теля, й діву Маріам (Марію) - у значенні «світанкова зоря», але згодом склався стереотип образу «ворога роду людсь¬кого», що засвідчило відверту ворожість християнства до природніх етнічних релігій. Див. ще Дива.
ДЗВЕНИМИРА — та, що дзвенить усьому миру.
ДЗВЕНИСЛАВА — дослівно «слава, що дзвенить». дзвінка, гучна слава.
ДЗВІНКА — скорочення від імен на Дзвін-.
ДЗІДЗИЛІЯ — у поляків Богиня-покровителька шлю¬бу, тотожна грецькій Венері; її молять про потомство. Див. ще Дідилія.
ДИВА — вранішня зоря.
ДИВОВИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ДІБРОВКА — народжена в діброві (священному гаю);
ім'я дочки Юрія Всеволодовича, першої жінки Василька Романовича.
ДІДИЛІЯ — слов'янська Богиня жіночої плідності;
її вшановують всі жінки, особливо вагітні, а також безплі¬дні просять Богиню, щоб послала родючість. Статуя цієї Богині була прикрашена коштовностями; руки підняті вго¬ру - одна затиснута в кулак (символ труднощів народжен¬ня), а друга долоня вільно розкрита (символ благополуч¬них пологів). За легендами, в Києві був один з найвеличніших храмів цієї Богині, їй приносили в жертву квіти, плоди («Словарь славянской мифологии»).
ДІНОЧА — значення неясне. Ім'я відоме з напису на пряслиці «Решек Диночи».
ДНІСТРА — від назви ріки Дністер.
ДОБРАВА — від українського діброва, російського дубрава. Ім'я моравської княжни Х ст. Див. ще Дібровка, Дубровка.
ДОБРИНА — добра; південнослов'янське.
ДОБРИНЬКА — добра, добренька (південнослов'ян¬ське ім'я).
ДОБРИЦЯ(А) — добра; західнослов'янське.
ДОБРОГНІВА — див. чоловіче Доброгнів. ДОБРОДІЯ — та, що робить добро. Руська княжна ХІ ст. Добродія - Євпраксія.
ДОБРОЛЮБА — див. чоловіче Добролюб.
ДОБРОМИЛА — добра і мила.
ДОБРОМИРА — дослівно «добра до миру».
ДОБРОНІГА — добра і ніжна. Ім'я дочки Рогніди і Володимира-христителя.
ДОБРОСЛАВА — добра слава.
ДОБРОТА — добра; західнослов'янське.
ДОДОЛА — слов'янська Богиня Літа, уособлення До¬щу - небесної вологи: так у слов'ян називається дівчина, яка виконує танець дощу у весняних обрядах. Часто дівчи¬ні, яка виконує цей обряд, ім'я залишається на все життя. Богиня Додола - «наречена» Перуна, покровителька моло¬дих дівчат, допомагає їм у забавах, іграх, піснях, таночках та ворожіннях про майбутню долю; вона знає всі дівочі та¬ємниці й секрети. Обряди присвячені цій Богині в Україні називаються «водіння Куста», або «Тополі», в Росії -«Гостейки», в Білорусі - «Куста».
ДОДОНА — те саме, що й Додола.
ДОЖНИЦЯ — народжена на вечірній зорі (Венера).
ДОЛЕСЛАВА — ім'я-новотвір: та, що славить Боги¬ню Долю; славна доля.
ДОЛЯ — Ім'я Богині, яка наділяє немовлят при на¬родженні всіма добрими чи поганими якостями, пророкує їм майбутнє; Долю завжди треба умилостивлювати при¬несенням їй подарунків. Дослівно доля означає «частина, частка». Серби називають її Стрічею (добра Доля), вона пряде рівну золоту нитку життя людини; її протилеж¬ність - Недоля (Нестріча).
ДОЛЯНА — зменшено-пестливе від Доля; так нази¬вають дочку Долі - переносно «улюбленицю Долі», якій Богиня дарує тільки найкращу частку.
ДОМАНЯ — дослівно «домашня, хатня»; так ще на¬зивають жінку Домовика, яка допомагає господині дому. Варіанти імені Домаха, Домця та ін.
ДОМОВІДА — те саме, що Доманя, Доможириха.
ДОМОЖИРИХА — ім'я жіночого хатнього духа, ві¬доме в деяких російських губерніях; пара Домовика.
ДОМОСЛАВА — та, що приносить славу своєму до¬му; славить свій дім.
ДОРОГА — 1) народжена в дорозі; 2) дорогоцінна, коштовна: дорога з наголосом на останньому складі (сербсь¬ке ім'я Драґа).
ДРАҐАНА — дорогоцінна (південнослов'янське ім'я).
ДРАГОМИРА — дорога миру; ім'я матері чеського князя Вячеслава.-
ДРАГОСЛАВА — дорога слава.
ДРЕВА — народжена в гаю (серед дерев); дочка Богу¬мира, родоначальниця племені древлян (ВК, дощ. 9- А).
ДРУЖИНА — 1) подруга, супутниця життя; 2) війсь¬ко княжих часів.
ДУБИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ДУБРОВКА — див. Дібровка; легенда про княгиню Дубравку розповідає про язичницький храм трьох Богів: Лада, Бода і Лелі, до яких прості люди сходилися в перший день травня, щоб помолитися і принести пожертви, і який княгиня Дубравка перетворила на християнський костьол «святої трійці». Легенда взята з хроніки ХVІ ст., тому переписувачем, який вже міг не знати справжнього імені Божест¬ва, була допущена помилка - вірогідно, Бода замість Рода.
ДУШКА — душечка; мотиви називання цим іменем, вірогідно, спомини про душі Прародичів, які час від часу народжуються в Яві. З народними уявленнями про душу поєднується поняття вищого. Божественного начала люди¬ни, поняття святості. Загалом, у слов'ян слово душа вважа¬лося також ніжним, пестливим (до жінки, дитини, чолові¬ка): «душа моя», «душенька» тощо.


ЄЛЕНЯ — олениця; півден¬нослов'янське від єлень - олень.
ЄЛИЦЯ — ялинка; від південнослов'янського єліца -ялинка.
ЄЛОХА — вільха; російське діалектне.
ЄСЕНЯ — осіння, народжена восени; від південнослов'янського єсень - осінь.


ЖАДАНА — бажана (від укр. жадати - хотіти); див. ще Ждана.
ЖАЛИЦЯ — ім'я однієї з ру¬салок; повір'я про те, що Жалиця переслідує жницю, яка замешкалась у полі ополудні, і скаржиться на свою долю; їй не можна співчувати, бо відбере силу.
ЖАРЕНИЦЯ — дух (персо¬ніфікація) жару пічного; зафіксо¬ване на Вологодщині (Росія).
ЖАР-ПТИЦЯ — 1) від жар - горіти, палати; 2) образ променистого Сонця, що сяє, як жар. Той, хто добуде хоч одну її пір'їну, матиме велике щастя. Жар-птиця живе в райському саду, де ростуть «молодильні яблука» - плоди вічної молодості. В цих легендах відображене вічне відро¬дження природи навесні. Слов'янська Жар-птиця подібна до грецького Фенікса.
ЖДАНА — очікувана (від слов'ян, ждати - чекати).
ЖДИСЛАВА — та, що чекає славу.
ЖЕЛАНА — те, що й Бажана, Жадана.
ЖЕЛАНЯ — пестливе від Желана.
ЖЕЛИСЛАВА — див. чоловіче Желислав.
ЖЕЛЯ — Богиня похоронного плачу, жалю, скорботи, яка супроводжує покійного на похоронне вогнище. Звідси жальник - могила. У ВК згадується Карна (Кара, Кручина) і Жля (Жаль, Журба), дощ. 25. Пор. також назву селища Жуляни - Желяни (саме ця форма згадується у літописанні).
ЖИВА — Богиня життя, дочка Лади, яка, за уявлен¬нями слов'ян, перевтілюється в зозулю, пророкує майбутнє. Її вшановують 2 травня, молять про довголіття та здоров'я. Поляки вважають її дочкою Трояна.
ЖИВАНА — те саме, що Жива, Живена; польське Жевонія. За Прокошем, Жевонії приносили жертви тоді, коли почули перший спів зозулі, рахуючи, скільки років життя «накує» зозуля. Вважають, що в зозулю перетво¬рюється сам Володар Всесвіту і говорить людям про їхнє майбутнє. У Польщі храм на честь Живи називався Живець, а в українців живцями називаються священні джерела. Див. ще чоловіче Жив'є.
ЖИЛЕНА — живуча.
ЖИРОМИРА — див. чоловіче Жиромир.
ЖИРОСЛАВА — див. чоловіче Жирослав.
ЖИТНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ЖИТОМИРА — див. чоловіче Житомир.
ЖУРАВКА — жін. рід від назви птаха журавель.

ЗАБАВА — та, що бавить, дає відпочинок; відома з української би¬лини (галицького циклу) Забава Путятична, яка стала жінкою Соловія Гудимировича.
ЗАВИДА — див. чол. Завид.
ЗАГОРКА — та, що прийшла із-за гір (південнослов'янське ім'я).
ЗАМУНЬ — значення неясне; ім'я священної корови, від якої, за ВК, походять кравенці (дощ. 7-Є): «Дажбог народив нас від корови Замунь, і були ми кравенці». «І тече вода жива до нас, і пиймо тую, бо все од Сварога до нас життям тече. І пиймо її, як джерело життя Божого на Землі. Тут бо корова Замунь іде до поля синього і почина їсти траву ту і молоко давати. І тече те молоко до хлябів, і світить уночі звіздами над нами» - дощ. 8(2).
ЗАСЛАВА — вірогідно, скорочення від Ізяслава.
ЗБИҐНІВА — див. чоловіче Збиґнів.
ЗБИСЛАВА — див. чоловіче Збислав.
ЗБРАСЛАВА — див. чоловіче Збраслав.
ЗВАНА — покликана.
ЗВЕНИСЛАВА — те саме, що Дзвенислава; ім'я доч¬ки Всеволода ІІ Ольговича князя київського (1139-1146 рр).
ЗВІЗДАНА — від звізда; сучасна народна етимоло¬гія «звіздам дана» - показана зорям.
ЗЕЛЕНА — зелена, мабуть народжена навесні, коли з'являється зелень.
ЗЕМНА — Богиня Землі у поляків. Прокопі писав, що цій Богині приносили в жертву різні плоди полів, садів і городів, а під час жнив - для неї випікали хліб.
ЗЕРНЯ — зерно; мотиви називання - народження під час посіву, символ родючості. Дітей у давніші часи ласкаво називали «зернятко моє». Існує звичай сіяти зерно на мо¬гилі родичів - вважається, що їхні душі перевтілюються в дітей цього роду.
ЗИМА — Богиня зими; уявляється як повна білосніжна жінка в шатах із хуртовини. Буває доброю й сердитою, залежно від поведінки людей.
ЗИМАВА — 1) дослівно «дочка Зими», народжена взи¬мку; 2) холодна, непривітна.
ЗІРКА — 1) зірка (небесна), планета; 2) з наголосом на другому складі - ясновидиця, далекоглядна.
ЗЛАТА — золота (західнослов'янське ім'я).
ЗЛАТОЦВІТА — дослівно «золота квітка»; мотиви називання - мали на увазі колір волосся новонародженої або красиву зовнішність взагалі.
ЗЛАТОГОРКА — золота гірка; міфологічний персо¬наж - дочка підземного князя (за В. Казаковим).
ЗЛАТОДАРА — див. чоловіче Златодар.
ЗМІЄНОГА БОГИНЯ — за скіфською легендою, пра¬мати скіфів-слов'ян; грецькі писемні джерела подають ду¬же плутані відомості про неї: вона дочка Тартара (Підзем¬ного світу) і Геї (Землі), жила в Гїлеї (на узбережжі Чорно¬го моря), де сховала в печері коней Геракла. Побачивши таку дивну істоту, Геродот здивувався і запитав про своїх коней. Діва-Змія запропонувала взяти її за жінку, лише за такої умови вона поверне коней. Від Геракла вона народи¬ла трьох синів. Залишаючи Змієногу, Геракл передав їй свій лук, пояс і золоту чашу, що була причеплена до пояса, та наказав їй виростити синів і випробувати їх таким чином: хто зуміє підперезатися поясом Геракла та натягнути тя¬тиву його лука, тому бути царем землі. Зміг виконати це наймолодший син на ім'я Скіф. Саме від нього походить народ скіфів. Її брат - Ахіл, також у грецьких джерелах вважається скіфом (див. Ахіл). Символіка образу напівдіви-напівзмії може лише вказувати на її жіночу земно-водну сутність; зображалася як морська діва, русалка; Змієнога Богиня має ще назву Муза Борисфеніда, дочка Дніпра. Зо¬браження Богині були поширені ще за часів Київської Ру¬сі на медальйонах, названих змієвиками, що використову¬вались як обереги. За легендами, що існують до нашого часу, місце печери Змієногої Богині на о. Хортиця. Див. ще Геракл та Скіф.
ЗМІЯ — за давньою Вірою слов'янських народів -охоронниця домашнього майна, подвір'я, добробуту родини, первісно наділена позитивною символікою: дух родоначаль¬ниці, Предкині, господині. Збереглася засторога, що зміїв (вужів) не можна бити в себе на подвір'ї, навіть, якщо вони смокчуть молоко з корови. Щоб цього не сталося, дворо¬вим зміям спеціально залишають на ніч молоко в мисоч¬ці. Змія в давніх релігіях пов'язана з достатком молока, сметани, масла, тобто багатством і родючістю взагалі. Є при¬кмета: якщо змія повзе в двір - на добро, з двору - бути біді. В деяких областях Слов'янщини змія зображається в короні; є багато легенд про змію, яка приносить багатство. У всіх віруваннях простежується зв'язок між поведінкою людини і тим, що приносить змія. Християнство намага¬лось знищити поняття священності змії в світогляді сло¬в'ян, нав'язавши негативні риси цьому образу і створивши образи змієборців. Можливі мотиви називання - народження на «зміїні свята» - час сузір'я Змієносця (ЗО листопада - 18 грудня), Здвиження (14 вересня) та ін. Див. також Змій.
ЗОЛОТОВОЛОСКА — та, що має золоті коси; ім'я каз¬кової красуні.
ЗОЗУЛЯ — назва пташки, що, за легендами, зберігає ключі від Вирію; мотиви називання цим ім'ям - час наро¬дження, свято Живи (що уособлює зозуля) 2 травня. Див. ще Жива.
ЗОРЕМИЛА — див. чоловіче Зоремил.
ЗОРЕСЛАВА — див. чоловіче Зореслав. Волхвиня Зо¬реслава - духовний провідник першої в Україні Громади, яка відроджує Віру Предків, створеної на Різдво Божича в 1993 році у Києві.
ЗОРИНА — блискуча; від зорити — блискати, бли¬щати.
ЗОРЯНА — скорочення від імен на Зоре-.
ЗОРЯ — Богиня вранішньої Зорі згадується у ВК: «Тут бо Красна Зоря іде і коштовності нанизує на прикраси свої» - дощ. 8(2).
ЗОРИНЯ — варіант імені Богині вранішньої зорі: «ти бо Зориня, Сонцю вістяща» (ВК, дощ. 7-Ж).

ІВИЦЯ — молода вербиця; мо¬тиви називання - народження на свя¬то Вербиці (неділя перед Великоднем Дажбожим).
ІЗЯСЛАВА — див. чоловіче Ізяслав; ім'я приймачки-вихованки князя Володимира Васильковича, зга¬дується в ПВЛ.
ІЛМЕРА — ім'я Богині Води (Матері Вод), яке по-фінськи звучить «Ілматар-Каве»; на честь цієї Богині назване Ільменське озеро (Калевала); цим ім'ям звалася сестра Славена і Руса, про що є згадка в ПВЛ. Пор. ведійське Індрані - жінка Індри-громовержця; укр. Блискавиця, Перуниця.


КАЗІ — казкарка; ім'я чесь¬кої княгині V-VI ст.
КАЗИМИРА — та, що пові¬домляє про мир (від казати).
КАЛИНА — назва куща і ягід; символ жіночості й краси.
КАНУПЕРНИЦЯ — ім'я од¬нієї з русалок (записане Ю. Миро¬любовим на Подніпров'ї); народна назва бальзамуючої рослини, можливо шавлія лучна (з лаганського canna-ferula), яка використовується в лікуванні багатьох хвороб.
КАРИНА — 1) від карий - коричневий, темноволо¬сий; 2) від кара - покарання; 3) войовнича (іноді словом кара називають військо).
КАРИСЛАВА — військова слава.
КАРНА — 1) скорботна; ім'я Богині скороботи (див. ще Желя, Жля); 2) карна - кара, кручина (від крушити -кришити, руйнувати; пор. старослов'янське сокрушити); ві¬рогідно, пов'язане з втратами на полі бою; кара в деяких індоєвропейських мовах - військо.
КАТРАНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
КАШЕВА — від слова каша (священна їжа слов'ян), що вживається в багатьох обрядах, особливо пов'язаних з культом Предків та Рожаниць; відомий напис на прясли¬ці: «Верітате йу Калієві»; вірогідні мотиви називання - жін¬ка, яка займається приготуванням священної страви, або народжена після жертвопринесень Рожаниці: «вимолена з допомогою каші» - Кашева.
КВІТКА — квітка; символ цвітіння і краси.
КИСЛИЦЯ — кисла; у значенні "плакса".
КЛЕНА — від назви дерева клен.
КОЛЯДА — народжена на Коляду - свято зимового сонцестояння (21-22 грудня); за сучасними міфологічними уяв¬леннями, Коляда - Богиня, яка народжує молоде Сонце-Божича. Нині існує прізвище Коляда. Див. також чоловіче Коляда.
КРАСА — вродлива.
КРАСНОМИРА — від красна - красива; вродлива ми¬ру (людям).
КРАСНОСЛАВА — див. чоловіче Краснослав.
КРАСУНЯ — вродлива, красива.
КРЕЧУНА — народжена перед Різдвом Божича; Кре¬чун, Корочун - назва осінньо-зимового періоду, коли настають найкоротші дні в році (від осіннього рівнодення до зимового сонцестояння). Іноді Крачун, Крачуна означає «кінець» - за¬кінчення року, а не «смерть» у буквальному значенні, і тим більше, не «Чорт», як це подають окремі фольклористи.
КУДІЛЬНИЦЯ — жіночий дух, що живе в каменях, які в давні часи стояли на межах земельних володінь; за народними уявленнями, вона плете віночок, або пряде нит¬ку з куделі; інша форма імені - Кадильниця, можливо, по¬в'язана з розпалюванням межового Вогню; пор. Паликопа, Чур; ще одна форма імені - Удільниця - охорониця земель¬ного наділу.
КУМА — жінка, яка побожившись, взяла відпові¬дальність разом з рідними батьками виховувати їхню ди¬тину; в давніші часи саме така жінка здійснювала обряд посвячення і наречення дитини. Є повідомлення, що кума -це й «купована мати», яка заміняє хворій дитині первісно обраних кумів після спеціального обряду: жінка, якій но¬мінальне продають хвору дитину (за 2-3 коп.), від чого дитина, згідно народного повір'я, має одужати (за Б. Грінченком). Тобто обряд, подібний до того, який описаний під іменами Продан, Купленик та ін. В скіфо-сарматські часи існувало й власне ім'я Кума, відоме з напису на моги¬лі «амазонки», яка загинула на війні (О. Чертков).
КУПАВА — від давньоарійського кореня куп-, що пер¬вісно мало значення збудження. Так називали дівчаток, на¬роджених на свято Купайла, день літнього сонцекресу. Купавою також називають рослину - водяну лілею. Слово купавий означає красивий, гарно, по-святковому вбраний: «На нашій вулиці все купали й молодці, а нема, нема найкулавшого» - співається в одній з купальських пісень. Купава, Купавна - «жінка з гордою ходою, пишно вбрана» - народ¬не пояснення імені.
КУПАЛА — те саме, що й Купава; жіноча пара Бога Купайла. Її день святкується 21- 22 червня. Пор. з латин¬ським Купидон, грецьким Кибела - імена Богів шлюбу і парування.
КУПЛЕНА — див. чоловіче Купленик.
КУТИХА — жіночий дух хатнього кутка, що живе переважно в кутку під піччю; пор. назву святого кутка -Покуть, а також назву поминальної страви кутя, яка при¬свячується духам Предків, охоронцям дому. Пор. ще московське кутить - пити, гуляти, веселитися (поминальні обряди завжди супроводжувалися надмірним вживанням їжі та пиття).

ЛАБУНЯ — від слова лабуня, лапуня (дала); пестливе ім'я.
ЛАГОДА — та, що залагоджує всякі справи, ладує, дає спокій і лад.
ЛАГУТА — від лагомина - со¬лодощі, ласощі (див. Б. Грінченко: «всякі лагоминки - сливи вагові, ро¬дзинки, фиги та маслини»).
ЛАДА — Богиня материнства, старша Рожаниця, мати двох першопочатків життя Лелі (Води, жіночості) й Полеля (Вогню, муж¬ності) - опікунка гармонії, ладу у Всесвіті. Чоловіча пара Лади - Ладо (Дід Ладо) згадується у ВК, як Бог, що відкрив людям через мужнього мужа Квасура секрет приготування священного напою сури, який русичі п'ють на славу Божу (ВК, дощ. 22). За легендами, у Києві стояв храм Богині Лади, де була її статуя, прикрашена коштовностями, її одяг був гап¬тований золотими нитками. На голові Лади був завжди сві¬жий трояндовий вінок, а за руку вона тримала Божественне дитя - свого крилатого сина Леля. Його крилатість - символ невловимої любові, а з його долонь сиплються іскорки - сим¬вол пристрасного вогню. («Словарь славянской мифологии»).
ЛАДИМИРА — див. Ладомира.
ЛАДОГА — вірогідно, перекручене Лагода; від Ладо, Лада.
ЛАДОМИРА — від Лада і мир.
ЛАДОСЛАВА — та, що прославляє Богиню Ладу.
ЛАОДІКА — ім'я слов'янської дівчини, яка несла свя¬щенні дари, загорнуті в солому до храму Артеміди. Мож¬ливо, перекручене Геродотом на грецький лад слов'янське Лагодіка (від лагода) або Ладоока (від народного «Око Ла¬да» - купальське Сонце). Докладніше про цей історичний факт див. Гіпероха.
ЛЕБІДЬ — лебідка (жіночий рід від лебідь) - в Київ¬ській Русі слово лебідь вжилося і в жіночому роді, пор. «лебідь біла». Ім'я княжни, легендарної сестри Кия, Щека і Хорива, засновників Києва, відоме у формі Либідь; од¬нойменна назва річки.
ЛЕДА — мати Леля і Полеля (за польським істори¬ком Стрийковським), тотожна з Ладою.
ЛЕЛЯ — Богиня дівочої любові, молодша Рожани¬ця, дочка Богині Лади; таке ім'я надавалося дівчаткам, які народилися навесні (22 квітня - свято Лелі, Лель¬ник).
ЛЕСЛАВА — улеслива; див. чоловіче Леслав.
ЛЕСЯ — зменшено-пестливе від Леслава (а не Лари¬са чи Олександра).
ЛЕТЕНИЦЯ — Блискавиця, жінка Бога Перуна (Пе¬руниця); її день 22 липня; мотиви називання - народжен¬ня на Перуновому тижні. Варіант імені Літавиця.
ЛИБІДЬ — 1) первісно від либкий - грузький, боло¬тистий; з праслов'янського *lyb - вода; 2) як варіант, ди¬битись - посміхатися без видимої причини через перепов¬нення щастям; ім'я легендарної княжни Київської, див. ще Лебідь.
ЛІБУША — від слов'янського люба (варіант Любуша); ім'я чеської княжни V - VI ст.
ЛІЛЕЯ — квітка лілеї; ім'я-новотвір, хоча не виклю¬чено, що від старослов'янського леліяти - ніжити, пестити, викохувати, плекати.
ЛІПА — зі старослов'янського красива; пор. ліпше-краще.
ЛІТАВИЦЯ — казкова жіноча істота, що спокушає молодих чоловіків, уявляється як вогненна літаюча змія, що перетворюється на жінку-красуню (пор. з чоловічим аналогом Літавцем, Перелесником, що спокушає жінок).
ЛІТО — Богиня літа; мотиви називання - час наро¬дження. Уявляється як молода жінка в зелених, завитих червоними квітами шатах, з дарунками (плодами, овочами) в руках.
ЛОЛА —1) вірогідно, що Лола - це одна з форм імені Лелі; 2) в значенні «дитя», «лялька». Відоме пряслице з Дунайської Болгарії з написом «Лолин пряслень».
ЛУНА — старослов'янське відблиск, промінь, світло (пор. луна - відгомін, відголосок: «пішла луна гаєм»); замі¬на слов'янського слова Місяць індоєвропейським *louksna сталася внаслідок віри в магічні властивості Місяця як жі¬ночої Богині чарів, і заборони (табу) вживати без потреби первісну форму імені Богині. За Г. Дяченком, у давніх сло¬в'ян Луна називалась «Царицею Небесною», що також є за¬мінником власного імені, і була покровителькою жіноцтва (пор. зв'язок жіночого організму з місячними циклами).
ЛЮБА — скорочення від Любов, Любава.
ЛЮБАВА — любима, кохана; в українському язич¬ництві Любава - одна із назв сузір'я Тільця, яке має най¬більше народних назв; народжена в період з 14 травня по 21 червня.
ЛЮБИСЛАВА — див. чоловіче Любислав.
ЛЮБИСТИЦЯ — ім'я одної з русалок.
ЛЮБКА — коханка.
ЛЮБОВ — 1) любов; походить з індоєвропейського *leubh - любити, кохати, бажати; як ім'я почало вживатися ще в давньослов'янські часи; 2) на думку офіційного мово¬знавства, ім'я Любов є калькою з грецького Агапія, що ви¬дається непереконливим (див. ЕСУМ, том ІІІ, ст. 321); запереченням цього є велика кількість слов'янських імен з коренем Люб-, що засвідчує цей Іменослов; ці імена аж ніяк не могли бути кальками ні з грецької, ні з латини; 3) християнські проповідники, створюючи міфи про «святих» Віру, Надію та Любов, переклали латинське Харіта нашим іменем Любов, що тим більше виглядає, як «шите білими нитками».
ЛЮБОГНІВА — первісне значення, вірогідно, від огниво - в значенні запальна, палка, гаряча, пристрасна в лю¬бощах (коханні); менш вірогідно - від «любить гніватися».
ЛЮБОМИЛА — люба й мила.
ЛЮБОМИРА — та, що любить мир (людей).
ЛЮБОМУДРА — та, що любить мудрість.
ЛЮБОНІГА — люба й ніжна.
ЛЮБОРАДА — дослівно «любощам рада».
ЛЮБУША — див. Лібуша.
ЛЮДМИЛА — людям мила.
ЛЮДОМИЛА — те саме, що й Людмила.
ЛЮДОСЛАВА — уславлена людьми.
ЛЯЛЯ — 1) одна з форм імені Лелі; 2) лялечка, ма¬ленька дитинка; 3) ім'я дівчини, навколо якої водять вес¬няний хоровод, танцюють і співають, а вона обдаровує по¬друг молоком, маслом, сиром, вінками. Обряд називається Лельником, Ляльником і відбувається 22 квітня, напередо¬дні свята Ярила.
ЛЬОЛЯ — в «дитячій» мові - дитяча сорочечка; переносно: народжена в сорочці (щаслива).


МАВКА — жіночий дух ро¬слинності, пов'язаний зі світом Нави, тобто померлих (пор. навка, нявка); в Карпатах вірять, що це душа померлої дівчини; мавки є польові, лісові, гірські; вони бли¬зькі до русалок. Леся Українка показала в образі Мавки - одвіч¬не прагнення народу до духовної краси, гармонії Всесвіту (людини і природи). Мавки вшановуються на Русальному тижні (за астрономічним календарем - се¬редина травня).
МАГУРА — одне з імен Матері-Слави: «се бо Магура співає пісню свою, і кличе до січі» (ВК, дощ. 6-Г); уявляєть¬ся у вигляді прекрасної крилатої діви у військових обладунках, яка співає закличну пісню, вселяючи воїнам віру в перемогу над ворогом. Якщо вояк падає, вражений воро¬жою зброєю, Магура торкнеться до нього своїм крилом, по¬цілує в охололі вуста, і дасть випити води живої із золотого кубка. Тоді відправиться душа убитого воїна до Лук Сварожих, щоб отримати нове тіло, і тут вічно пам'ятатиме він останній поцілунок Магури.
МАЗИРЯ — ласунка, солодкоїжка.
МАЇНА — дослівно «народжена в травні»; див. та¬кож Майя.
МАЙЯ — від слов'янського маяти- коливатися, роз¬віватися, хитатися; народжена на початку травня, коли Бо¬гиня Майя «замаює» дерева першими зеленими листочка¬ми, які хитаються під подихом весняного вітру (асоціюєть¬ся з гілками верби, берези - жіночими символами).
МАЛИНКА — малинка, ягідка.
МАЛУША — 1) слов'янське маленька, крихітка; 2) ім'я матері Володимира христителя, яка за непевними дже¬релами, нібито була наложницею князя Святослава. В цій історичній події можна було б простежити аналогію до бі¬блійної Естери (Есфіри), яку юдеї «підсунули» цареві, щоб скерувати його проти власного народу. Але в Київській Русі ця диверсія вдалася тільки з сином князя. Слова Ро¬гнеди «не хочу роззути робичича» означали, вірогідно, рабинича, адже за деякими гіпотезами, Малуша була дочкою рабина; родичі матері (Добриня - рідний брат Малуші) оче¬видно й розіграли біблійний сценарій; 3) у ПВЛ слово рабинич замінено на Володимир (це вже пізніша редакція, коли літописець не вважав за потрібне передавати цей епі¬зод дослівно, щоб не принизити князя-христителя); тут Ма¬луша - ключниця княгині Ольги, дочка Малка Любчанина; більшість дослідників вважає, що рабинич - син рабині, од¬нак ключниця - не рабиня, а наближена до княгині особа. Про непевність етнічного походження Малуші писав М. Грушевський: справжнє ім'я матері Володимира не Малу¬ша, а Малфрідь (Історія України-Руси, т.1, ст. 470); 4) наре¬шті одна з версій, що князь Святослав не був батьком Во¬лодимира, адже тут є вікова невідповідність: за літопис¬ним датуванням нібито батько був старшим від сина всього на десять (?) років, до того ж, якщо вірити тому ж літопису, Святослав мав двох синів старших від Володимира - Яро¬полка і Олега. Останнім часом поширене припущення, що Святославу було не три роки, коли древляни вбили Ігоря, а двадцять п'ять, але Ольга узурпувала владу й прийняла хрищення; лише в 962 році Святослав внаслідок військо¬вого перевороту узяв владу в свої руки й поруйнував хри¬стиянські церкви (про це маємо археологічні свідчення: на місці Володимирового капища знайдені залишки зруйно¬ваної християнської церкви, яку будувала Ольга). Покищо незаперечним є лише те, що обставини «хрищення Русі» настільки перебріхані, що ще довго лишатимуться загад¬кою для істориків.
МАЛЯНА — утворене від мальованка - джерело, стру¬мок, що пов'язане з місцем народження дівчинки або об¬рядом моліннябіля джерела, отже, дослівно «вимолена ди¬тина»
МАРА — 1) дослівно «марність, даремність»; 2) при¬вид, марево, виснаження; за Г. Дяченком, «обморок, иссту¬пление, потеря сознания»; 3) туман, темінь, сновидіння; 4) у ВК згадується Морок як уособлення темної сили: «ані Ма¬ра, ні Морока не сміємо славити, ті бо діви є нашим нещас¬тям» (ВК, дощ. 4-Г); у повір'ях ХІХ ст. переважає уявлення про Мару як Долю, зиму, старість, невідворотність подій. Загалом Мара - уособлення різних світлових станів світу: вона й марево (біле видіння опівдні), й морок (нічна те¬мінь); на її багатозначність вказував О. Потебня: корінь мар- позначає сонячний жар, пор. маряний- жаркий, роже¬вий («вечір маряний», «зоря маряна» - коли небо вкрите рожевими хмарками), і водночас, марати - бруднити, чорни¬ти, фарбувати. Образ Мари багатозначний, набуває тих, чи інших якостей, залежно від ситуації й вчинків (поведінки) людини. Саме цим пояснюється вшанування Марени в ку¬пальських обрядах, а також і її спалювання (принесення в жертву) Богам.
МАРЕНА — 1) назва трави, кореневище якої викори¬стовували для фарбування у червоний колір, від марати -бруднити, фарбувати; 2) ритуальне деревце, або солом'яна лялька, що зображує Божество, яке, за обрядом, мусить від¬мерти, щоб дати життя новому Божеству (календарному періоду); пор. також Мара та чоловіче Марун - народже¬ний взимку.
МАРЖАНА — жіноча водяна істота; від море.
МЕДОРАДА — від мед і радіти, що переносно означа¬ло жінку, котра дає насолоду; чари на меду здійснювалися віруючими язичницями для «привороту» коханих чолові¬ків; іноді мати здійснювала такий обряд над новонародже¬ною дівчинкою, щоб вона мала щастя в любощах.
МЕТЕЛИЦЯ — заметіль; народжена в заметіль, заві¬рюху.
МЕЧИСЛАВА — та, що прославила себе мечем (як аналог до чоловічого Мечислав); 2) хоча правдоподібніше -від метати - кинути жеребок (ворожити), отже, можливе значення «ворожила (гадала) на славу».
МИЛА — мила, миловидна, люба.
МИЛАДА — мила Ладі; мила і ладна (ладуюча).
МИЛАВА — миловида.
МИЛАНЯ — мила; див. також чоловіче Милан.
МИЛЕВА —похідне від Мила.
МИЛЕНА — дочка Мили, миленька.
МИЛИЦЯ — миленька (сербське ім'я).
МИЛОВЗОРА — мила для ока (від слов'янського взор-погляд).
МИЛОЛИКА — від «милий лик» (миловида).
МИЛОМИРА — мила і мирна; мила мирові (людям).
МИЛОНІГА — мила і ніжна.
МИЛОРАДА —аналог до чоловічого Милорад.
МИЛОСЛАВА — аналог до чоловічого Милослав.
МИЛУША — зменшене від Мила.
МИРИНА — дослівно «та, що примирює»; ім'я бол¬гарської царівни Х сторіччя.
МИРОБОГА — див. чоловіче Миробог.
МИРОЛЮБА — аналог до чоловічого Миролюб.
МИРОНІГА — аналог до чоловічого Мироніг.
МИРОСЛАВА — аналог до чоловічого Мирослав.
МЛАВА — 1) від млява - повільна; 2) або дослівно «умліваюча».
МЛАДА — народжена на молодику (новому місяці).
МЛАДЕНА — південнослов, варіант від Млада.
МОКОША— 1) назва квітів водяних рослини (водя¬на лілія, лотос, латаття біле); 2) ім'я Богині - покровитель¬ки родини, материнства, здоров'я дітей, цілительки, Бере¬гині домашнього вогнища, яка є матір'ю живучої сили при¬роди; зображалася у вінку з колосся та пишних квітів з піднятими до сонця руками, в оточенні двох вершників на конях, іноді з півнем у руках чи над головою, поруч зобра¬жаються знаки Сварги (образ на рушниках), а також з ро¬гом достатку в руках (образ у камені, на статуї Світови¬да); Мокоші приносять у жертву прядиво (вовну, нитки), бо вона Богиня-пряля, яка пряде нитку долі; в Московії вона - ще й покровителька вівчарства: «Мокуша стрижет овец»; Мокошею ще в ХVІ ст. також називали знахарок, чаклунок; загалом Мокоша позначає водну, жіночу при¬роду Землі; 3) мотиви називання дівчинки: народження на свята Мокоші (п'ятниця на Русальному тижні та остан¬ня п'ятниця жовтня); у Колі Сварожому Мокоша також відповідає сузір'ю Водолія.
МОЛИБОГА — аналог до чоловічого Молибог.
МОЛНЕЗАРА — аналог до чоловічого Молнезар.
МОЛОНЯ, МОЛОНІЯ — 1) від слов'янського Моло¬нія - блискавка; 2) жіноча пара Бога Перуна; 3) народже¬на на свято Перуна чи Перуниці 20-27 липня, 4 вересня, або Стрітення - початок лютого, або взагалі під час грози; у ВК, дощ.7-Є збереглося слово молинє - блискавка, близь¬ке до моління (звичай молитися під час блискавки, грози).
МОРОЗНА — народжена в мороз; «холодна».
МСТИСЛАВА — аналог до чоловічого Мстислав.
МУДРОСЛАВА — ім'я-новотвір: славна мудрістю.
М'ЯТНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.


НАВА — світ Предків (потойбіччя); коріння Роду, духовний світ (ВК, дощ. 1, 11-А, 15-А та ін.). Ця назва вжи¬вається в чоловічому й жіночому родах.
НАДІЯ — давньослов'янське ім'я: надійна, міцна, добросовісна. Хри¬стиянські проповідники використали наше ім'я для своїх міфів про «святих» Віру, Надію і Любов. Насправді ім'я ті¬єї християнки було латинське Спеса, що переклали сло¬в'янським Надія. Див. ще чоловіче Надій.
НАЙДА — знайдена; у південних слов'ян над кво¬лою дитиною здійснювали такий обряд: виносили на роз¬доріжжя і лишали там, поки не знайде хтось із сусідів і не принесе батькам (вважається, що дитина після цього набе¬ре сили і здоров'я).
НАЙДЕНА — знайдена; те саме, що й Найда.
НЕВЗОРА — непримітна, ім'я-оберіг.
НЕГОДА — народжена в непогоду; ім'я-оберіг.
НЕДА — недана; західнослов'янське ім'я-оберіг.
НЕДОЛЯ — Богиня злої долі; див. також Нестріча та її протилежність - Доля, Стріча.
НЕЄЛА — московське невдача.
НЕСТРІЧА — Богиня злої долі; те саме, що Недоля.
НЄЖА — ніжність.
НІГОРАДА — ніжна і радісна; «ніжністю радуюча».
НІГОСЛАВА — славна ніжністю.
НІЖАНА — ніжна.
НІЧНИЦЯ — уособлення злого духа безсоння, який мучить малих дітей; в Рідній Вірі є чимало молитов-оберегів для захисту сну немовлят.
НІЯ — польська Богиня підземного царства; тотож¬на українській Наві; її молять про добре влаштування душ померлих у духовних житлах Неба (Лук Сварожих).
НЕЖДАНА — несподівана дитина.
НЕЗВАНА — 1) та, яку не кликали; 2) не названа.
НЕКРАСА — некрасива; ім'я-оберіг.
НЕМИРА — немирна.
НЕНАГЛЯДА — та, на яку не можна надивитися, від якої не можна відвести очей (красива, гарна).
НЕНАША — чужинка; мотиви називання: обрядоберіг (подібне чоловічому Продан).
НЕСМІЯНА — серйозна, сумна, невесела; та, що не сміється; казкова царівна Несміяна - символ вередливої жінки; міфологема осінньо-зимового суму, що змінюється весняним пробудженням радості й кохання.
НЕСТРІЧА — Богиня злої долі у південних слов'ян, що пряде тонку нитку долі: «Несреча тонко пряде» - серб¬ська приказка. Як антипод Нестрічі є Богиня Стріча (Доб¬ра Доля), свято якої на Стрітення (перші числа лютого). Жінки-слов'янки оберігаються від Нестрічі: «Моя Стріча Нестрічу подолала».
НІЧКА-МАРУХА — ім'я однієї з русалок; див. Мара.
НОВОЖИВА — новонароджена для життя.
НОВОЖИЛА — новонароджена.
НОВОЖИЯ — новонароджена.
НЯНЯ — старша дівчинка, яка няньчить дітей.

ОБАВА — чарівниця; христи¬янство вульгаризувало це поняття, надавши йому негативного значен¬ня: «та, що відає, як спокушати чо¬ловіків» (Поученія проти язичниц¬тва); обавничество (від обаваніє: во¬рожба, наспівування, нашіптування, заговорювання, заклинання). Суча¬сне російське обаятельная, обворо¬жительная - не мають негативного забарвлення, навпаки - підкреслю¬ють чарівність і жіночність.
ОБАЯНА — від обаяніє- зачаровування, чаклунство, волхвування. Див. також Обава.
ОБИДА — птах смутку (чорний лебідь); птиця-сирена;
Обідоносиця згадується у ВК, дощ. 7-Б: «І хай не встане Обідоносиця Дажбожими внукам».
ОВИННИЦЯ — жіночий дух овина; див. чоловіче Овинник.
ОВСЕНЯ — народжена на свято Овсяної (час перед Різдвом Божича до 21 грудня або 23 квітня, що збігається зі святом Ярила); у ВК згадується Овсяна Велика і Мала (дощ. 37-А), а також назва місяця чи періоду Овсянич (дощ. 11-Б); див. також чоловіче Овсень, Овсяник.
ОВСЯНИЦЯ — ім'я однієї з русалок.
ОДОЛЯНА — 1) назва рослини одолян, корені якої використовують як оберіг, що «од оліє» (переможе) будь-якого ворога; 2) ім'я дослівно означає: «жінка, яка перема¬гає всіх мудрістю і чарами».
ОЛЕЛЯ — народжена напередодні свята Лелі («о Лелі» перед 22 квітня), коли святкується Лельник; див. ще Леля, Ляля.
ОЛЕСЯ — див. Леся.
ОЛИСАВА — 1) лисиця; 2) ім'я жінки Ізяслава Яро¬славовича згадується в літописах у другій половині ХІ ст.
ОЛЯНА — 1) вірогідно, первісний варіант Ляна - по¬в'язане з льоном; 2) в московських говірках «торішня».
ОЛЬГА — 1) офіційно поширена думка, що ім'я Оль¬га походить від скандинавського heila - «свята», що недо¬статньо переконливо; тут наклався вульгарно-християнсь¬кий стереотип, пов'язаний з постаттю княгині Ольги, яку вважали «світочем християнства», а також плутанина з її християнським Ім'ям Гелена; однак, у народі склався ін¬ший образ княгині - підступної, злої жінки, яка прослави¬лась кривавими знищеннями людей (древлян), недаремно в народному Іменослові це ім'я майже вісім століть було від¬сутнє, його почала надавати своїм дітям переважно хрис¬тиянізована верхівка уже змосковщеного суспільства в ХІХ ст.; 2) слов'янська етимологія залучає для пояснення слова оле! - вигук на позначення здивування або скорботи, одек - пустий; а також варіант імені Вольга - можливо від воля, волога (пор. Волга - назва річки), воліти (бажати) та ін. Існує припущення, що імена Олег і Ольга становлять, пару так само, як приміром, Мирослав і Мирослава.
ОМЕЛИЦЯ — від омела - назва священної рослини, яка, за легендами, рятує від усяких хвороб, тільки треба зна¬ти, як і коли її знімати з дерева (спосіб зрізання золотим ножиком і обгортання новим білим полотном), інакше лі¬кувальні властивості втрачаються; мотиви називання дів¬чаток цим іменем: індивідуальне ставлення матері до цієї рослини (приміром, якщо рослина її вилікувала від безпліддя).
ОНОГОСТА — гостя з чужого (оного - іншого) краю.
ОПІДА — ім'я однієї з гіперборейських дівчат, яка була викрадена греками як пророчиця, віщунка, і яка за¬снувала пророчий храм. Докладніше цю легенду див. жіноче: Арґа.
ОПОЯ — ім'я скіф'янки, жінки скіфського царя Аріопейта, матері Оріка.
ОРІМИРА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Орімир.
ОРІСЛАВА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Оріслав.
ОРІЯНА — жіноча пара до чоловічого Ор, Орій; до¬слівно «орійка, оріянська жінка»; легендарна назва Пра-України (сучасна народна етимологія: від Прабатька Орія, відомого з ВК, а також від народу оріїв, аріїв).
ОРЛИНА — жіноча пара до чоловічого Орел, Орлин.
ОРОГОСТА — аналог до чоловічого Орогость.
ОСЛОВЕНА — аналог до чоловічого Ословен.
ОСОКА — назва рослини; мотив називання - оберіг.
ОСТРОМИРА — аналог до чоловічого Остромир.
ОСЬМА — восьма дитина.
ОТАВА —зілля, що виростає знов після покосу - сим¬вол вічного кругообігу життя.
ОТАЯ — народжена чи зачата в таємниці; таємни¬чим було народження Дажбожих отрочат (ВК, дощ. 16): за перекладом В. Шаяна, Дажбог (духовне начало) зійшов до дочок отця Русі «тая се», а приніс отрочат Велес - Бог зем¬ного (матеріального) добробуту. Міфологема таємниці на¬родження означала щасливу долю та святість новонародже¬ного.


ПАВА — самка птаха пави¬ча; жінку порівнювали з павою, коли хотіли похвалити її ходу і гордовиту поставу.
ПАЛАЖКА — за О. Зной¬ком, дослівно «пелазгійська жін¬ка», тобто жінка з племені пелаз¬гів; ці племена, жили на теренах України за доби трипільської культури, а пізніше розселилися на значних просторах Європи (во¬ни відомі в Італії, Греції, Малій Азії). Сучасною наукою до¬ведено, що давні догрецькі Боги і культи мають пеласгійсь¬ке походження; вони найдовше зберігалися на острові Самофракії, а згодом стали другорядними Божествами грець¬кої релігії. Геродот з великою повагою ставився до пела¬згійських (малоазійських) звичаїв, часто плутаючи їх з єги¬петськими.
ПЕЛАГА — те саме, що й Палажка; див. також чол. Пелей; грецьке Pelagia - водяничка, русалка.
ПЕРВУША — перша дитина в сім'ї.
ПЕРЕГУДА — 1) від гудіти - грати на музичних інст¬рументах, можливо переносно й «співати, перегравати» -вищий ступінь музикальності; 2) від гудити - лаяти, що менш переконливо.
ПЕРЕДСЛАВА — див. Предслава.
ПЕРЕМИЛА — див. чоловіче Перемил.
ПЕРЕНІГА — див. чоловіче Переніг.
ПЕРЕЯСЛАВА — див. чоловіче Переяслав.
ПЕРУНИЦЯ — жіноча пара Бога Перуна; згадується у ВК: «А тому, хто впав на полі прі (битви), Перуниця дає воду живу відпити, а відпивши її, їде до Сварги на коні білому, і там Перунько стрічає його і веде до блаженних своїх чертогів, і там перебуде він час і дістане нове тіло» (дощ. 26); мотиви називання дівчаток цим ім'ям - наро¬дження під час блискавки чи Перунових свят (див. Молоня). Пор. також з образом Магури, Матері-Слави.
ПЄТКАНА — західнослов'янське п'ятниця.
ПЄЦА — західнослов'янське піч.
ПИРОГОСТЯ — див. чоловіче Пирогост.
ПЛАКСА — дитяче ім'я, від плакати.
ПОГОДА — у поляків Богиня ясного дня; див. також чоловіче Погода, Догода.
ПОДАГА — жіноча пара Дажбога, ім'я Богині збере¬глося в Вагрії в містечку Плуні (балтійські слов'яни, на кордоні Німеччини й Данії); Подагу згадує в своїй праці Гельмольд; О. Фамінцин висловив гіпотезу, що Дажбог і Подага - така ж Божественна пара, як Ладо і Лада. За ін¬шою версією, Подага ідентична Мокоші.
ПОЛАДА — наступна за Ладою, дослівно «після Ла¬ди»; мотиви називання - дитина, яка народилась після Ла¬ди-сестри, або після Ладових свят.
ПОЛЕВА — дослівно «народжена в полі»; дочка Бо¬гумира, родоначальниця полян (ВК, дощ. 9-А).
ПОЛЕЛЯ — наступна за Лелею, подібна до Лелі (див. Полада).
ПОЛОНЕЯ — дослівно «та, що полонить» - захоплює, манить красою тощо.
ПОЛУДНИЦЯ — ім'я однієї з Русалок, яка з'являє¬ться в полудень і карає тих, хто в цей час працює; мотиви називання дівчаток - народження в полудень.
ПОЛЯНА, ПОЛЯНИЦЯ — 1) народжена в полі; 2) жінка з племені полян або полька.
ПОРАДА — порадниця.
ПОТВОРА — потворниця, кудесниця. Відомий напис на Київському пряслиці: «Потворин пряслень», знайдений в районі сучасного Софійського майдану; чарівниця, що вміє «творити» чудеса. Отже, давнє значення цього імені було позитивне.
ПОТІХА — див. чоловіче Потіха.
ПРАВА — див. у чоловічих іменах: Прав, Права.
ПРАВДИНА — від правда, ім'я-новотвір.
ПРАВДОЛЮБА —від правду любити; ім'я-цовотвїр.
ПРАВОСЛАВА — див. чоловіче Православ.
ПРЕБРАНА — І) вищий ступінь від брань - битва можливо «виборена»; 2) від брати - приймати пологи (пор. «баба-бранка» - повитуха), можливо Пребрана - сприйнята-3) Татіщев згадує ім'я дочки Михалка - великого князя Володимирського (1174 - 1175 рр).
ПРЕДИСЛАВА — те саме, що Предслава.
ПРЕДРАГА — див. чоловіче Предраг.
ПРЕДСЛАВА — дослівно «випереджаюча славу», та, що «перед славою»; імена княгинь Предслави Ігорівни, пра¬внучки Рюрика та Предслави Святославівни, VІІ покоління від Рюрика (пом. 1116 р.) та інших. У Києві досі існує вули¬ця Предславинська, де за княжих часів було сільце Предсла¬вине - маєтки київських княгинь на березі річки Либеді.
ПРЕКРАСА — вищий ступінь від краса - прекрасна; деякі дослідники історії вважають що це дошлюбне ім'я княгині Ольги Псковської — жони Ігоря Рюриковича, але е версія, що навпаки, вона, за руським звичаєм, отримала це ім'я під час язичницького шлюбного обряду з Ігорем, однак цим новим іменем так ніколи і не називалась.
ПРЕЛЕСТА — чарівна, спокуслива; від слов'янського прелесть - спокуса (пор. українське чоловіче Перелесник).
ПРИБАВКА — прибуток. Так називали дівчинку, на¬роджену в родині, в якій уже були діти.
ПРИГОДА —1) випадковість; 2) або «пригодна».
ПРИБИСЛАВА — див. чоловіче Прибислав; ім'я кня¬гині Прибислави Ярославівни, ІХ покоління від Рюрика -дочки Ярослава Святополковича, жони Ратибора І.
ПРИБИША — зменшене від Прибислава.
ПРИГОЖА — гарна, вродлива.
ПРІЯ — Богиня, тотожна Мокоші, Дані (пор. Фрія).
ПРОВИДА — передбачлива, провидиця.
ПРОДАНА — див. чоловіче Продан.
ПРОКА — західнослов'янське ім'я, дослівно «про за¬пас», на майбутнє; пор. московське впрок.
ПРОМЕНЕЯ — можливо, від промінь; ім'я пелазгій¬ської пророчиці, яка побудувала святилище в Додоні. Геро¬дот писав, що розмовляла вона «варварською» мовою, схожою на спів голубки (такою вважали мову предків сло¬в'ян): «Додонцям здавалося, що її мова була схожа на спів птахів. За деякий час, кажуть, що голубка почала розмов¬ляти людським голосом, тобто, коли жінка почала вислов¬люватися так, що вони її розуміли»; вона вивчила еллінсь¬ку мову. І загалом, греки багато чого навчилися від пеласзгійських звичаїв і релігійних вірувань. Святилище в До¬доні, засноване Променеєю, було найдавнішим у Греції. Тут ріс священний дуб, біля якого жерці тлумачили всякі про¬роцтва, прислухаючись до шелесту дубового листя. Див. ще Тімарета - також пелазгійська віщунка.
ПУТИМИРА — див. чоловіче Путимир.
ПУТИСЛАВА — див. чоловіче Путислав.
П'ЯСТА — див. чоловіче П'яст.


РАДА — порадниця; радісна.
РАДКА — див. Рада; ім'я дру¬жинниці чеської княгині Власти.
РАДМИЛА — дослівно «рада милуватися», або «радісна і мила».
РАДОГОЩА — див. чоловіче Радогость, Радогощ.
РАДОЙЦЯ(А) — радісна; захі¬днослов'янська форма імені.
РАДОМИРА — дослівно «раду¬юча мир» (людей).
РАДОСТЬ — радість.
РАДОСВІТА — дослівно «радість світла».
РАДОСЛАВА — див. чоловіче Радослав.
РАТИСЛАВА — «ратна слава».
РИНДА — 1) назва царського придворного, що вико¬нує різні дрібні царські повеління (за Г.Дяченком); 2) дос¬лівно, готова «ринутися», щоб виконати будь-яку забаганку свого повелителя; 3) ім'я руської княгині ІІ століття, відо¬ме з праці Саксона Граматика.
РІПКА — ріпа (назва рослини); ім'я жони П'яста -родоначальника польських князів П'ястів.
РОГНЕДА —1) корінь слова Рог- походить із санскритського ruh, rohati, що має значення «рости, родити», тому в слов'ян ріг означає і силу, і добробут, і гори (пагорби); 2) офіційно-мовознавче виведення етимології із скандинавсь¬кого Рагнхільд, де Ратин - рада, хільд- бій, непереконливе; пор. ім'я її батька Рогволод, що є цілком слов'янським (ріг і володар, тобто «володар рогу достатку»); чому ж тоді Рогнеда слід виводити з іноземних (?); швидше тут маємо спра¬ву з фамільною традицією імен на Рог-: Рог + Неда (оберіг); 3) ім'я дочки Полоцького князя Рогволода, що була першою жоною Володимира-христителя (див. ще Горислава).
РОДИМИРА — див. чоловіче Родимир.
РОДНИКА — джерельце; західнослов'янське.
РОДОСЛАВА — дослівно «роду слава».
РОЖАНИЦЯ — Богиня Роду в слов'ян; уявлялася як небесна Діва, хранителька живої води, наділена мудріс¬тю пророчиця, супутниця Перуна (пор. народну назву блискавки - Родія). Рожаниця приносить на землю душі немовлят і забирає душі старих людей в потойбічний світ, отже, вона - розпорядниця людської долі. Ще за давніх часів наші літописці ототожнювали слов'янську Рожани¬цю з грецькою Артемідою, яка є покровителькою жінок і шлюбу: вона завідує пологами (дітонародженням), «розрішає пояс родильниці», виконує роль баби-повитухи і годуваль¬ниці. Грецьке Artemis, латинське Diana первісно означали Богиню Луну (Місяць), що відображає зв'язок жіночого ор¬ганізму з місячними циклами природи. Геродот пише, що Артеміда-Рожаниця прийшла на о. Делос з Гіперборейсь¬кого краю, тобто із Скіфії (України); щороку дівчата із Укра¬їни несли в святилище Богині дари, загорнуті в солому (див. про це: Арґа, Опіда). Мотиви називання дівчаток - наро¬дження в святкові дні (8-9 вересня та Різдвяні свята у гру¬дні, зимове сонцестояння).
РОЖДЕНА — народжена; відтеонімне ім'я (від Боги¬ні Рожаниці).
РОЗНІГА — вища якість ніжності (префікс роз- бли¬зький за значенням до префікса пре-, тобто преніжна).
РОКСАНА — скорочення від Роксоляна; офіційна мовознавча думка, що це ім'я походить з перського Рушані -навряд чи переконлива.
РОКСОЛЯНА — дослівно «жінка з племені роксів» (роксоланів), які жили на території України, хоча досі се¬ред вчених нема одностайності, щоб визнати їх слов'янами. ВК зберегла етнічну назву землі наших Предків Русісодувь (дощ. 4-А).
РОСТИМИРА — та, що зросла на людях.
РОСТИСЛАВА — див. чоловіче Ростислав.
РОСТИЧАРА — див. чоловіче Ростичар.
РОСТУНЯ — див. чоловіче Ростун.
РУЖЕНА — рожева; пов'язане з назвою квітки: польське ружа - троянда.
РУСАВА — русява, світлокоса.
РУСАЛКА — Богиня рослинної сили і водної стихії;
Русалок є 27 (тридев'ять сестріниць) і кожна з них має своє ім'я, пов'язане з назвою рослини чи якоюсь дією її в при¬роді (див. напр., Полудниця, М'ятниця, Пшениця, Жалиця, Краса та ін.). В цьому Іменослові подаються імена всіх русалок.
РУСАНА — від чоловічого імені Русан.
РУСЛАНА — див. чоловіче Руслан.
РУСУДАНА — похідне від Рус і Дана.
РУТА — руда, червона; рута-м'ята використовується в жіночих чарах.


САМОРАДА — див. чоловіче Само, Самород.
САНА — ім'я русалки. СВА — 1) багатозначний сан¬скритський корінь, що означає: самовиникаюче, самоіснуюче, і утво¬рює слова на позначення понять: свій край, своя земля (рідне місце, материнське лоно), свій закон, своя віра, свобода; 2) Матір Сва відома з ВК в образі золотої небесної птиці і ототожнюється з Сонцем: «Маємо силу нашу в степах, що вишикувана Матір'ю - Сонцем нашим» (дощ. 7-3); «се бо мовить Мати Сва наша про нас і славу рече нам» (дощ. 23); її синоніми - Слава Суря, Мати-Птиця, Віща Птиця та ін. Вона - покровителька слов'ян, що приносить їм щастя і славу. Корінь Сва - пере¬дає загалом поняття святості, пор. слова: свято, сват, світ свадьба, свобода, Сварга, Сварог. Сварґа (Свастика) - давньо¬арійський знак благополуччя і щастя (укр. форма слова свастя).
СВАРУША — див. чоловіче Сваруна.
СВАТАВА — та, що приносить щастя; ім'я дружин¬ниці чеської княгині Власти.
СВІТИСЛАВА — дослівно «світла слава».
СВІТЛА — світла.
СВІТЛАНА — від світло; див. також чол. Світлан.
СВІТОВИДА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Світовид.
СВІТОЗАРА — див. чоловіче Світозар.
СВІТОЛИКА — див. чоловіче Світолик.
СВІТОЯРА — див. чоловіче Світояр.
СВОБОДА — свобода, воля; ім'я княгині - жінки Во¬лодимира Ігоревича, яку він привіз від половців і обвінчав¬ся з нею в 1187 p.
СВЯТИГНІВА — див. чоловіче Святигнів.
СВЯТОГОРА — див. чоловіче Святогор.
СВЯТОДАРА — див. чоловіче Святодар.
СВЯТОЛЕЛЯ — ім'я-новотвір: Свято Лелі.
СВЯТОСЛАВА — див. чоловіче Святослав.
СВЯТОХНА — святкова; народжена на святки; ім'я дочки Казимира ІІ (початок ХІІ ст.).
СЕЛЕНИЦЯ — сільська.
СЕЛЯНА — див. чоловіче Селян.
СЕМАШКА — сьома дитина в батьків.
СЕМИРАДА — див. чоловіче Семирад.
СЕНЯВА — ім'я однієї з русалок.
СЕРЕДОГОСТА — див. чоловіче Середогост.
СИЛИЧА — сила; ім'я з пряслиця.
СИНЬООКА — див. чоловіче Синьоок.
СІВЕРА, СІВЕРИНА — див. чоловіче Сівер. Сивер.
СІЯНА — осяйна.
СКРЕВА — 1) можливо має значення кревна - рідна; 2) ім'я родоначальниці племені кривичів (ВК, дощ. 9-А).
СЛАВА — скорочення від імен на Слав-.
СЛАВИНА — дослівно «дочка Слави», див. також чоловіче Славен, Славин.
СЛАВНА — славетна, уславлена; західнослов'янське.
СЛАВОЛЮБА — ім'я-новотвір від «любити славу».
СЛАВОМИЛА — 1) «прославлена милістю»; 2) мила для Богині Слави.
СЛАВОМИРА — див. чоловіче Славомир.
СЛАВОНІГА — див. чоловіче Славоніг.
СЛАВУНА — славна; ім'я жони отця Богумира (ВК, дощ. 8), родоначальника слов'янських племен: «од них три роди пішли, що були слов'янами. Од них походять дерев¬ляни, кривичі і поляни. Бо перша дочка Богумирова мала ім'я Древа, друга Скрева, а третя - Полева. Сини ж Богуми¬рові мали свої імена Сієва і молодший Рус. Звідси похо¬дять сіверяни і руси», «А тут мати їхня, яку звали Славу¬на» (дощ. 9-А).
СЛАВЯНА — дослівно «жінка слов'янського племе¬ні», слов'янка.
СЛИВИЦЯ — ім'я однієї з русалок; західнослов'янсь¬ке жіноче ім'я.
СМИРЕНА — смирна.
СМІЯНА — та , що сміється, весела.
СНІЖА — сніжна, народжена в снігопад.
СНІЖАНА — сніжна; народжена в снігопад.
СНОВИДА — див. чоловіче Сновид.
СОВИНА — див. чоловіче Собина.
СОБІМИЛА — самолюбна.
СОБІСЛАВА — див. чоловіче Собіслав.
СОЛОДКА — солодка.
СОНЦЕСЛАВА — ім'я-новотвір, від чол. Сонцеслав.
СОРОКА — див. чоловіче Сорока.
СПЄХА, СПЄША — див. чоловіче Спєх.
СРІЧА, СТРІЧА — Богиня доброї долі; уявляється в образі вродливої молодої дівчини, яка пряде міцну нитку людської долі; мотиви називання - народження на свято Стрітення (1-2 лютого за реконструйованим язичницьким календарем), її антипод - див. Нестріча.
СТАНИМИРА — див. чоловіче Станимир.
СТАНИСЛАВА — див. чол. Станислав, Станіслав.
СТАСЯ, СТАШКА — зменшене від Станислава.
СТОРОЖИЯ — обережна, сторожка.
СТОЯНА — стійка; див. чоловічі імена на Стой-.
СТУДЕНА — від студити - холодити, морозити; наро¬джена зимою.
СУДИМИРА — див. чоловіче Судимир.
СУДИСЛАВА — див. чоловіче Судислав.
СУДИША — зменшене від Судислава.


ТАБІТА — чаклунка; можли¬во, близьке до Табіті.
ТАБІТІ —1) ім'я скіфської Бо¬гині домашнього вогнища, опікунки сім'ї і державного устрою; 2) пор. південноукраїнське діалектне каби¬ця - пічка для приготування їжі над¬ворі; кадити - курити пахучі трави на честь Богів, а також топити піч, враховуючи, що ім'я записане через посередництво старогрецької (Геродот). Пор. також коба -ворожіння, чаклунство та похідне від нього кобіта (польсь¬ке, старочеське, західноукраїнське) - жінка. Отже, можливе припущення, що ім'я Табіті пов'язане з жіночими чарами.
ТАЇСЛАВА — див. чоловіче Таїслав.
ТАЯ, ТАЇНА — скорочення від Таїслава.
ТВОРИЛАДА — див. чоловіче Творилад.
ТВОРИМИРА — див. чоловіче Творимир, Творило.
ТВОРИСЛАВА — див. чоловіче Творислав.
ТЕПЛА — народжена в теплу пору.
ТЕРЕБИЛА — вірогідно, від давньослов'янського треба жертва Богам; мотиви називання - дитину присвячували для служби Божої, щоб вона вижила (коли дитина була квола і було мало надії на її порятунок).
ТИХА, ТИШКА — скорочення від імен на Тихо-.
ТИХОМИРА — від тиха і мирна; спокійна.
ТИХОСЛАВА — від тиха і слава - скромна.
ТІМАРЕТА — значення неясне; ім'я однієї з проро¬чиць храму в Додоні, яка, на думку Геродота, була пеласгій¬ського походження. Докладніше легенду див.: Променея.
ТОЛИГНІВА — див. чоловіче Толигнів.
ТОЛИСЛАВА — див. чоловіче Толислав.
ТОМИЛА — втомлююча; від давньоруського томити, мучити, терзати (вірогідно, мали на увазі томити любощами).
ТОМИСЛАВА — див. чоловіче Томислав.
ТРИГЛАВА — давньослов'янська Богиня Землі, озна¬чає три складові частини землі: ґрунт, вода і повітря. Див. чоловіче Триглав.
ТРИМИРА — див. чоловіче Тримир.
ТРОЯНА — ім'я-новотвір, див. чоловіче Троян.
ТУГА — сум, печаль. Персоніфікація горя, близька до Карна, Жля, Обіда (кара, жалощі, збитки, втрати); див. у ВК (дощ. 7-Б,8, 25 та ін.).
УМИЛА, УМІЛА — 1) мила, приємна; 2) умілиця, та, що все вміє; 3) ім'я дочки новгородського князя Гостомисла Буривойовича, останньо¬го князя з роду Славена. Гостомисл, залишившись без спадкоємця, загиб¬лого в боротьбі з варягами, бачив сон: з живота його дочки Умили зросло чудове дерево. Волхви пояснили йо¬му значення сна: від сина Умили продовжиться княжіння його. Так і сталось: Умила була одружена з Годославом, князем бодричів і народила сина Рюрика, нащадка Славе¬на, який успадкував Новгородський княжий стіл у 862 p.


УМИЛА, УМІЛА — 1) мила, приємна; 2) умілиця, та, що все вміє; 3) ім’я дочки новгородського князя Гостомисла Буривойовича, останнього князя з роду Славена. Гостомисл, залишившись без спадкоємця, загиблого в боротьбі з варягами, бачив сон: з живота його дочки Умили зросло чудове дерево. Волхви пояснили йому значення сна: від сина Умили продовжиться княжіння його. Так і сталось: Умила була одружена з Годославом, князем бодричів і народила сина Рюрика, нащадка Славена, який успадкував Новгородський княжий стіл у 862 p.
УЛАДА — спокійна, ладуюча.
УЛИБА — усміхнена.
УНЕМИРА — див. чоловіче Унемир.
УСИНЯ — варіант Овсеня (Овсиня).
УСЛАДА — 1) дослівно, «та, що дає насолоду»; 2) жіноча пара Бога Услада.
УСМІХА — усміхнена, весела.
УТІХА — втіха.
УТРЕНЯ — вранішня зоря; народжена на світанку.


ХВАЛИНА — скорочене від імені Хвалибога.
ХВАЛИБОГА — хвала Богу.
ХЛАДА — холодна, народжена в холодну пору.
ХОВАНКА — схована, збережена.
ХОРОШКА — хороша.
ХОРОШУНЯ - від Хорошка.
ХОТЕНА, ХОТЯНА - від давньруського хоть . ко¬ханка любимиця, наложниця; бажана жінка.
ХОТИНА - те саме, що Хотена, Хотяна; сучасні мо¬вознавці неправомірно виводять це ім'я з грецького Фоти¬нія (від phos, photos - світло); вірогідно, це ім'я злилося із близькозвучним слов'янським.
ХОТЬКА — зменшене від Хотена.


ЦВІТА — західнослов'янське -цвіт, квітка.
ЦВІТАНА — 1) від цвісти, квітуча; 2) народжена в місяці цвітні (квітні)
ЦВІТОСЛАВА — квітуча слава; та, що славить квіти.


ЧАДОГОСТА — див. чоловіче Чадогость.
ЧАСТАВА — значення неясне; ім'я дружинниці чеської княгині Власти.
ЧАРОДІЯ — від чара і діяти -причаровувати.
ЧАРУНЯ — зменшено-пестливе від Чародія.
ЧАЯНА — І) довго очікувана дитина, від слов'янсь¬кого чаяти - очікувати, сподіватися; 2) бажана жінка.
ЧЕРНАВА — чорнява; жінка низького походження.
ЧЕСЛАВА— див. чоловіче Чеслав.
ЧЕСТА — чесна.
ЧЕСТИМИЛА — див. чоловіче Честимил.
ЧТИРАДА — див. чоловіче Чтирад.
ЧУДОДІЯ — ім'я-новотвір від чудо і діяти.


ШАДІЯ — неясне; західнослов.
ШАРКА — 1) вірогідно, від старо¬слов'янського шара - колір, краска; 2) ім'я дружинниці чеської княгини Вла¬сти; 3) див. також чоловіче Шарко.
ШВАРНЕДЬ — від чеського шварні - вродлива, красуня.
ШОСТА — шоста в родині.
ШУМИХА — уособлення зелені; пов'язана з весня¬ним буянням зелені, яке називається шум (Шум і Шумиха згадуються в українських веснянках та гаївках).


ЩАСТИМИРА — ім'я-новотвір:
щастя для людей); «ощасливлююча».
ЩЕБЕТУХА — та, що любить «ще¬бетати» - балакуча, говірлива.
ЩЕДРА — щедра (давнє); скоро¬чення від Щедромира.
ЩЕДРОМИРА — ім'я-новотвір: щедра для миру (людей).


ЮНИЦЯ — 1) юнка; 2) з давньо¬го індоєвропейського juvan - молодий новий; в язичницьких обрядах юнаки і юнки мали велике значення для по¬чину будь-якої служби; відомі «в'юни¬цькі» пісні на весіллях, весняних обря¬дах тощо.


ЯВА — світ проявленого буття у світогляді слов'янських племен; світ живих людей (ВК, дощ. І та ін.).
ЯВЛИНА — та, що з'явилася на світ; похідне від Ява.
ЯГА — етимологія слова неясна;
Баба-Яга - межовий образ між світами Яви і Нави (світом живих і мертвих); як порубіжна постать, вона відіграє зна¬чну роль в обрядах посвячення (вікових ініціаціях), де ви¬пробовує молодих людей на знання Звичаю, вміння досяга¬ти мети тощо; як міфологічна постать Баба-Яга за тисячу років християнізації зазнала значного ідеологічного пере¬осмислення, тому нині важко відновити чистоту образу.
ЯДВИГА — 1) запозичене поляками з давнього німе¬цького Гадвіг, де гаду- боротьба, віт- битва; 2) слов'янська етимологія: можливо, що від яд — їжа, друга частина - неяс¬на; 3) ім'я польської королеви Ядвиги, жони короля Ягайла.
ЯРА — див. чоловіче Яр; княгиня з таким ім'ям згадується також в скандинавских сагах.
ЯРИНА — 1) від яр — кипуча, яра, сильна, родюча. 2) ім'я княжни, дочки Володимира-христителя, яка не хотіла христитися; вона втекла з дому, щоб зберегти Рідну Віру. Яри¬на збудувала Святиню Дажбога на горі поблизу річки, де ріс священний дуб, але князівські дружинники спалили святи¬ню, а дуба зрубали. Ярина ж згоріла в храмі. Цю гору пізніше назвали Ярининою, а місце від святилища назвали Яр-пень (Яринин пень), нині річка має назву Ірпень (за Я. Оріоном).
ЯРОМИЛА — дослівно «Ярилу мила».
ЯРОМИРА — див. чоловіче Яромир.
ЯРОСЛАВА — див. чоловіче Ярослав.
ЯРУШКА — скорочене від імен на Яр-.
ЯСИНЯ — див. Ясна.
ЯСМИНА — від південнослов'янського жасмин.
ЯСНА — ясна; ім'я Богині згадується у ВК (дощ. 7-В) разом з Інтрою (можливо Індрою - Перуном). З контексту видно, що це образ близький до Перуниці, і супроводжує ру¬сичів у битві, оберігаючи від ворогів (дощ. 7-В, 28); вона з'я¬вляється також при народженні Дажбожих онуків (дощ. 16).
ЯСУНА — сонцесяйна; епітет Матері-Слави, Сонця у ВК (дощ. 7-Е); див. чоловіче Ясун.